Галерея “Синій вечір” переїхала в майстерню Олекси Захарчука!

Запроваджуємо новий формат зустрічей з класичним мистецтвом - більш затишний та камерний!

Чекаємо на зустріч у новій локації з жовтня 2020 року за попередньою домовленістю за тел. 067 465-95-99

 Світ радості. Живопис​

 Борис Рапопорт

3 квітня - 27 липня 2020

Після виставки Олекси Захарчука «Монолог» захотілось запросити   «на гостини» до галереї «Синій вечір» видатного майстра пейзажу Бориса Рапопорта.

Тепер у картинах продовжиться  діалог, який час від часу  художники вели по телефону.

Борис Рапопорт(1922-2006) працював до останнього дня життя. На виставці представлено його 50 живописних творів, починаючи з 1955  до 2006 р.

Кожна пора року спонукала художника до створення сповнених глибоким внутрішнім життям ліричних пейзажів.

У великому залі галереї розмістились пронизливі, трепетні картини з  весняними мотивами - повені, квітучі сади, а також більш експресивні роботи, які умовно за «сюжетом» можна об’єднати у цикл «Дерева».

У другому залі - зимова сюїта. Ми всі, хто так цієї київської зими страждав за снігом, поринемо у білу казку. Твори різних років, кожен з яких є живописною перлиною, зібрані в одному просторі, звучать могутнім акордом. Деякі зимові мотиви  вірогідно написані з одного місця, і, на перший погляд, дуже схожі, проте, вдивляючись, ми насолоджуємось надтонкими відтінками білих тонів та магією «чистого мистецтва» високої проби. 

І, нарешті, третій зал демонструє картини з «Вірменської» серії, виконані восени 1971 року, які заворожують колористичною гармонією. Їх доповнюють жовто-гарячі осінні пейзажі різних років.

Кожен зал має свою тему, свій колорит та відповідає певній порі року. Разом вони представляють унікальне явище – пейзажний живопис Бориса Рапопорта. 

У аванзалі (або меморіальному) залі галереї, як завжди, показані головні монументально-філософські пейзажі Олекси Захарчука.

МОНОЛОГ

 (до 90-річчя Олекси Захарчука)

31 березня по 01 березня 2020

 Експозиція, присвячена 90-річчю з дня народження О.Захарчука (1929-2013) є ретроспективною, охоплює період з 1950-х по 2012 рік.

У трьох залах розміщені твори, що маніфестують різні іпостасі художника: медитативний живопис, пастелі різних періодів, чорно-білі рисунки 1950-60-х років. В основному це пейзажні мотиви, проте у чорно-білих рисунках є багато портретів, живих сценок повсякденного буття. Свобода мислення та їхнього виконання вражають.

Більшість творів живопису показані вперше. В них простежуються декілька наскрізних мотивів: тема тихої води та віддзеркалення у ній дерев - від майже абстрактної картини 1960-х років «Замріяне озеро» до великих  монументальних полотен «Річка Сула» 1999 року та «Річка Сула. Пам’яті К.Білокур» 2000 року; сюжет «Тихого вечора», коли тільки зайшло сонце і з’явився на світлому небі молодик; тема дороги, шляху у філософському сенсі. Найбільш цікавими на цю тему є картини «Дорога лугом» та «Спогади про дитинство».

Феномен бачення шляху О.Захарчуком відкрився відомому художнику-архітектору Г.Духовичному, який в есе поділився своїми прозріннями:«Головними рисами творчого методу художника Олекси Захарчука видаються напрочуд ясне розуміння рівня виконання поставленого перед собою завдання й «бачення шляху» – усвідомлення можливої кінцевої мети й воля до її поступового, часто багатоваріантного досягнення. Це є рівною мірою характерним для окремо взятої композиції (якщо вона важлива йому, то він пише її роками в різних варіантах, аж поки не дійде потрібного результату) і для творчості митця загалом – у ній він зумів досягти того, що, здається, завжди передчував, ба навіть знав, з самісінького воєнного отроцтва.» 

 Акварель поза часом​

Олександр Агафонов, Лілія Гордієнко, Галина Григор’єва, Сергій Григор’єв, Сергій Григор’єв (молодший), Іван Григор’єв, Валентина Захарчук,  Олекса Захарчук, Надія Кірпенко, Оксана Клокова, Анастасія Мітькова, Вікторія Руднєва, Світлана Фесенко, Юрій Хіміч

11 листопада 2018 -10 березня 2019

Останнім часом до акварелі з’ явився особливий інтерес. Галерея «Синій вечір» не стоїть осторонь актуальних процесів, що відбуваються у  Києві. Всі українці у школі проходять уроки малювання у техніці акварелі. Проте, дуже важливим здається не плутати професійне володіння цією складною технікою з арт-терапією, яку пропонують зараз багато викладачів. Професійний твір несе у собі певний образ та має мистецьку вартість.

Особливістю нашої виставки є те, що вона представляє різні постаті у незмінній тяглості традицій, що передавались з покоління до покоління у Київському художньому інституті та РСХШ (художній школі). Є можливість порівняти підходи та манери, якими користуються різні майстри у рамках однієї мистецької школи.

 Представлені як твори класиків: жіноча постать1939р. та пейзаж Сергія Григор’єва 1945 р., архітектурні мотиви Юрія Хіміча 1949, 1950-х років,«Автопортрет» скульпторки Лілії Гордієнко»1948р, панорамні пейзажі 1970-х років Олекси Захарчука, «Фонтани Києва» Олександра Агафонова, а також роботи нині активно працюючих жінок, учениць графічної майстерні Іларіона Плещинського Галини Григор’євої та Надії Кірпенко(родзинкою її ретроспекції  є роботи з  відомої афганської серії).

 Нові твори 2017- 2018 року представили на виставці Світлана Фесенко, Іван Григор’єв, Сергій Григор’єв-молодший, Оксана Клокова, Анастасія Мітькова. Кожен їхній акварельний твір відображає мінливий настрій та закоханість в обраний мотив. Гостро-характерною є серія ню відомої київської викладачки та художниці Вікторії Руднєвої.

  Літній настрій:

Олег Гущин (художнє скло)

Олекса Захарчук (пастель, акварель)

07 червня - 07 листопада 2018

Галерея «Синій вечір» продовжує серію мистецьких діалогів. Цього разу діалог відбудеться з відомим майстром художнього скла  Олегом  Гущиним. 

Колористично насичені, концептуальні композиції з гутного скла О.Гущина доповнені яскравими акварелями та пастелями Олекси Захарчука 1960-х років, коли в його творчості переважали декоративні підходи.

Для обох майстрів джерелом натхнення була природа. Якщо фантазія О.Гущина породжувала скульптурні форми ваз, а висока культура гравірування надавала їм образної виразності та декоративності, то для О.Захарчука декоративність була виявлена у ритмі гнучких ліній та локальних плям, які передавали конкретні пейзажні сюжети. Пляжі, стоянки човнів, змагання вітрильників  у пастелях Захарчука створюють легкий радісний літній настрій, що підхоплюється у композиціях О.Гущина, таких як «Спекотний серпень», «Королівське полювання» тощо. На цій виставці ніби зустрілись чутливі та неспокійні души двох майстрів, які вже визнані класиками українського мистецтва, й діляться з нами своїм захопленням життям. 

Олег Гущин 1935-1997) -  Заслужений художник України,працював у галузі художнього скла, займався живописом.1966-69-художник Київського заводу художнього скла.1969-1980 - головний художник Республіканського промислового об єднання «Укрскло», Київ; 1980-1987-головний художник Художнього фонду Спілки художників України; 1987-1992-голова Художнього фонду Спілки художників України. З 1967-учасник понад 100 республіканських, всесоюзних, міжнародних художніх і галузевих виставок.

Олекса Захарчук (1929-2013) – Заслужений художник України, відомий живописець і графік, автор монументальних та ліричних  пейзажів України. 

Ностальгічний Київ Олекси Захарчука

17.01 – 04.02.18

МВЦ «Музей історії міста Києва»
спільно з галереєю «Синій вечір»

Музей історії міста Києва та галерея «Синій вечір» презентують виставку одного з кращих українських пейзажистів другої половини ХХ ст. Олекси Захарчука. Картини, що будуть представлені на виставці, надала родина художника зі своєї приватної колекції.

У 1950 році юний Олекса Захарчук приїхав вступати до Київського художнього інституту і саме у Києві відбувалось становлення та розвиток його творчості. Олексу Захарчука можна із впевненістю назвати співцем рідної природи, адже його улюблені краєвиди Києва та неперевершені пейзажні мотиви за десятиріччя майже не змінювались. Художник невтомно писав і малював унікальний живописний ландшафт міста – старокиївські пагорби та яри, старий Поділ, краєвиди Андріївської церкви і Святої Софії; панорами Києво-Печерської лаври та Видубецького монастиря.

Багату творчу спадщину майстра, присвячену Києву, можна поділити на періоди за роками й техніками: натурні замальовки олівцем та живописні роботи 1950-х, декоративні пастелі 1960-х, монументальні живописні твори 1980-х. Інколи здається, що ці світи створили різні особистості. Проте певні глибинні ознаки міста присутні в усіх, таких різних, на перший погляд, роботах: передусім, це особливе мистецьке бачення, прониклива інтонація довірливої сповідальності. Тож усі різночасові роботи створюють цілісний і неповторний образ Києва – такий, яким його бачив Олекса Захарчук.

МВЦ «Музею історії міста Києва»
(вул. Б. Хмельницького, 7).

http://www.kyivhistorymuseum.org/uk/vystavkovi-proekty/nostalgichniy-kiyiv-oleksi-zaharchuka.html

Ранок

Олекса Захарчук (живопис, пастель) Олександр Дяченко (скульптура)

   7 червня 2017 - 18 березня 2018

 Ми продовжуємо серію виставок-діалогів.

 Ранок  дає надію, що все ще попереду, а ранок кожного дня є неповторним. «Ранок. Пам’яті Алли», одна з найкращих картин Олекси Захарчука ,  посідає центральне місце на виставці. Споглядаючи її,  думки линуть до таємничого «ранку людства», божественної гармонії перших днів Творіння.

Скульптура тісно пов’язана з оточуючим середовищем. Що відбувається, коли знайомі скульптурні твори помістити не на пленер, а у новий для них пейзажний контекст?

Олександр Дяченко – творець монументальних форм. Він бачить себе продовжувачем давньої архаїчної скульптури, нащадком невідомих авторів степових «скіфських баб». Лапідарні скульптурні постаті жінок у шамоті -«Жіноча фігура» та «Перевернутий горщик» - ніби зійшли з метафізичнихпейзажів Олекси Захарчука. У дивному симбіозі твори обох майстрів спонукають до медитативного споглядання й народження нових смислів. Яких саме?   Запрошуємо відвідати виставку у галереї «Синій вечір» та самим їх віднайти!

Олександр Дяченко (нар.1956) – класик української скульптури; Твори встановлені у Києві (Володимирська гірка), у дворі Мистецького Арсенала, у Одесі, Львові, Харкові, Донецьку, Миколаєві, Каневі, Гурзуфі. Бере активну участь у скульптурних Симпозіумах в Україні та закордоном.

Олекса Захарчук (1929-2013) - відомий живописець і графік, автор монументальних пейзажів України.

VIVAT, PASTEL!

29 січня - 14 травня 2017

(виставка пастелі Олега Животкова та Олекси Захарчука)

Святкуємо  3-річний ювілей галереї «Синій вечір»!

Пастельні олівці приваблювали художників усіх часів свіжістю кольорів, оксамитовою фактурою, глибиною тонів, жвавістю, мерехтливістю й хвилюючою вібрацією штриха. Особливо швидко та зручно можна працювати пастеллю на пленері. 

Виставка поєднує твори, виконані у техніці пастель, двох відомих українських художників одного покоління, знаних живописців, які завжди поважали один одного: Олега Животкова (нар.1933) та Олекси Захарчука(1929–2013).

Представлені пастелі Олега Животкова   1950–60-х років і 1970–1990-х.Художник перейнятий завданням відтворити певний граничний стан у природі, а  саме густі сутінки. Щоб підсилити відчуття   утаємниченості й самозаглиблення,  майстер додатково використовує чорний соус (особливий графічний матеріал). «Стіг сіна. Сутінки»1961р, «Шевченкове» 1956р, «Троянда» 1990-х років – це справжні шедеври, медитативні твори, виконані у пастелі.

 Пастель  була   улюбленим матеріалом Олекси Захарчука. Ця виставка порадує глядача раніше не баченими роботами: яскравими пастелями 1964–65 рр. – вони виконані під впливом Фернана Лєже, де самобутньо й свіжо трактовані улюблені киянами мотиви з Лаврою, Андріївською церквою, Видубичами,  човнами на Матвіїївській затоці. В окремому просторі виставлені роботи, в яких пастель щедро змішана з кольоровими олівцями, намальовані з натури у селі Хитці, на Полтавщині.

 Виставка демонструє світовідчуття двох яскравих творчих особистостей, а також багатство можливостей, що пропонує митцям чарівна техніка пастелі.

ТАЄМНИЙ ШИФР НІЖНОСТІ

2 жовтня 2016 - 21 січня 2017

Учасники: Олекса Захарчук, Іван Григор'єв, Тарас Кравченко

Цю строфу з вірша геніальної Ліни Костенко можна розглядати як епіграф до виставки, що складається з декількох тем, які тісно переплетені.

Перша тема - це рисунки - зображення найближчих членів родини художника Олекси Захарчука (1929-2013) - його дружини, двох доньок, сина.Окремий цикл складають надзвичайно трепетні рисунки дитини, що спить (на той час 2-річного сина художника). Також виставлені начерки  й живописні етюди, переважно 1950-х років, що  зображають незнайомих простих людей - селян, рибалок, які  були цікаві художнику; їхні зображення зігріті теплом його душі.

Друга тема - дитячі малюнки талановитого онука знаного скульптора В’ячеслава Клокова - Тараса Кравченка. Безпосередня радість дитини-відкривача світу, свіжість сприйняття, художня сила, вроджене відчуття кольору,  притаманні роботам Тараса, якому на момент їхнього створення було 3-6 років (зараз він 16-річний юнак, учень Республіканської художньої школи), тоді надзвичайно вражали знавців мистецтва з близького оточення. Зараз хочеться, щоб його акварелі побачило якомога більше людей.

Третя тема - нові керамічні твори Івана Григор’єва з циклу «molle lutum» (у перекладі-м‘якої глини). «З ніжності народжується ніжність», - строка з  Ліни Костенко і тут дотична до цих  трепетних, грайливих фантазій Івана. 

На цій виставці Іван Григор’єв вперше представляє себе у якості скульптора-кераміста.

НАПЕРЕДОДНІ СВЯТА

24 квітня - 31 травня 2016

Учасники: Олена Яблонська, Галина Григор’єва, Олександр Агафонов, Павло Фішель, Світлана Карунська, Валентина Захарчук, Сергій Григор’ єв молодший, Іван Григор’ єв.

На виставці зібрані твори різних творчих особистостей, які сповідують різну віру, проте головний їхній лейтмотив – радісне сприйняття світу, трепет перед його довершеністю, що особливо відчутно  напередодні   святкових днів.

Великдень, Пасха – світле  Воскресіння Христове - головне свято року для православних, дає людям надію на життя вічне. Старозавітна Пасха (Песах) святкується на честь виходу ізраїльського народу з єгипетської неволі й  символізує перехід від рабства до свободи. Ці мотиви закладені у внутрішній структурі виставки. 

У творах знаного класика Олени Яблонської (1918-2009) домінують весняне цвітіння, піднесеність та гармонія.

Галина Григор’єва  у свої поважні роки не втратила смак до життя, інтенсивно працює. Про це свідчить цикл її нових робіт 2016 року, які відрізняються від  попередніх «пастельних» творів інтенсивністю кольорів. Вона  схоплює невловимий пульс життя з жадібністю. Центральне місце у великій залі посідає  її інтерпретація ікони «Солодке цілування»(Сладкое лобзание). З нею  перегукуються та вступають у діалог роботи Пінхаса (Павла) Фішеля.  Разом з аквареллю Олександра Агафонова, вони створюють  неповторний та вишуканий контрапункт, який базується перед усім на спорідненості внутрішньої інтонації та ритміці. 

«Мені б хотілося, щоб через мої твори у світ проникав не глузливий відчай,  люб’язний сучасному мистецтву, а людяність та любов», - під цими словами Павла Фішеля міг би підписатися кожен з учасників виставки. 

Аромат,  розлитий у  олійних пейзажах Івана Григор’єва, унікальних натюрмортах Валентини Захарчук та Сергія Григор’єва (молодшого), пластиці Світлани Карунської - це аромат справжнього мистецтва, що пробуджує пам’ять душі і створює бажання вдихнути ще.

ЗАГАДКОВИЙ КИЇВ ОЛЕКСИ ЗАХАРЧУКА

«Нет на свете города красивее, чем Киев»

                                                                                              М.Булгаков

10 грудня 2015 - 9 квітня 2016

                            живопис, пастель, малюнок

Київ, як будь-яке стародавнє місто з багатою історією, – це  складний  сплав, що весь час знаходиться під напруженою дією сильних культурних енергій.

Олекса Захарчук приїхав до Києва у 1950 поступати до Художнього інституту й прожив тут 63 роки. За цей період географія його  улюблених мотивів майже не змінилась: перед усім, це унікальний живописний ландшафт – старокиївські пагорби та яри, старий Поділ, краєвиди з Андріївською церквою й св.Софією; краєвиди з Лівого берега Дніпра на Києво-Печерську Лавру й Видубецький монастир. 

Спадщину майстра, присвячену Києву, можна поділити  за техніками й роками:  монументальні живописні твори 1980-х, декоративні пастелі 1960-х,  натурні замальовки олівцем 1950-х. Усі роботи створюють неповторний  образ Києва.

Експозиція дає змогу простежити, як змінювалась манера художника в зображенні    улюблених  місць   від 1950-х до 1980-х років.

Центральне місце на виставці займає велике живописне полотно «Дорога до Майдану Незалежності (1982р.), яке зараз, після всіх подій, набуло особливого звучання.

 У яскравих декоративних  пастелях  1960-х  панує  настрій, суголосний   рядкам М.Булгакова: «Весной  зацветали  белым цветом сады,  одевался  в зелень  Царский сад, солнце  ломилось во все  окна, зажигало в них пожары.  А Днепр!  А закаты! А Выдубецкий  монастырь   на   склонах!  Зеленое   море   уступами  сбегало  к разноцветному   ласковому   Днепру…»

 Картина-фантазія на тему булгаківського Києва представлена на виставці, саме вона дала їй назву і чарує глядачів свою загадковістю: «Яка саме вуличка на ній зображена», - губляться вони у здогадах…

Сінний базар, Володимирська гірка, Андріївський узвіз, подільські базари з кінними возами, затишні дворики, подвір’я Київського художнього інституту, що зображені вугільним або простим олівцем з натури, відтворюють дух тогочасного Києва, що давно став історією.

Іноді здається, ці світи створили різні особистості. Проте, деякі глибинні ознаки присутні у цих, таких відмінних, роботах: перед усім, прониклива інтонація довірливої сповідальності. Сподіваємось, глядачі виставки подивляться на своє рідне місто іншими очима та знайдуть відповідь на загадки художника.

     ДОРОЖНІ ЗНАКИ

18 листопада-5 грудня 2015

Кураторський проект кандидата мистецтвознавства Олени Сом-Сердюкової оригінальний і багатогранний. Доля закинула її до Норвегії, де вона проживає з 2006 р. Дорожні знаки на її шляху – це люди, події, улюблені книжки. 

На одному з поворотів доля звела її з обдарованим кримсько-татарським художником Мустафою Муртазаєвим. Їхні  емоційні стани були суголосними: народився спільний проект,  до якого входить серія живописних робіт Мустафи «Загублений острів» та світлини з багатьох подорожей Олени по світах. 

Фотовиставка Олени становить шпалерне розміщення зображень дверей Півночі та Півдня, Сходу та Заходу. Двері, як долоні, зі своєю неповторністю. Вони мають характери, душі, долі й здатні поєднати  простір у мереживо знаків. Фотографії дверей доповнені різними за настроєвістю  краєвидами з  вікна дому Олени у Ставангері, крізь яке ми бачимо величну норвезьку природу.

Примарне плетиво емоційно напруженого живопису Мустафи Муртазаєва  увібрало в себе мелос кримсько-татарського народу, його  потяг до яскравих барв,  а з глибин тонкої душі художника звучить  голос людини складної долі та сильної волі. 

Мустафа Муртазаєв (нар.1977 р.) - випускник Національної Академії образотворчого мистецтва та архітектури України 2014 р., його дипломна робота «Травневий вечір» (керівник професор В.Гурін) була визнана однією з найкращих. Зараз продовжує навчання в аспірантурі НАОМА.

Олена Сом-Сердюкова (нар.1966 р.) - кандидат мистецтвознавства, викладач Києво-Могилянської Академії, автор багатьох статей з мистецтва та численних кураторських проектів в Україні та Норвегії. Проживає у м.Ставангер (Норвегія).

      РАЙСЬКЕ ЯБЛУКО

14 жовтня -14 листопада 2015

Галина Григор’ єва, Валентина Захарчук (живопис),

Олекса Захарчук (пастель, живопис) 

Сергій Григор ‘єв, Іван Григор ‘єв (акварель), 

Світлана Карунська (скульптура)

Ця осіння настроєва виставка переважно присвячена натюрморту, щедрим дарам літа. У ній беруть участь люди «однієї групи крові», як у прямому, так і символічному сенсі цього виразу. «Райське яблуко» - назва однієї з картин Галини Григор’ євої, яку вона створила щойно, влітку 2015 року. 

Тиха гармонія, замилування плодами та квітами, досконалими, немов з Едемського саду – її основна тема. Справді, багато з нас уже втомилися від абстракцій та концептів і прагнуть земного дотику до впорядкованої мистецтвом матерії життя.

Валентина Захарчук – майстер зображувати персики, сливи, гранати. У своїх підходах до натури вона спирається на класичні реалістичні традиції. На виставці представлені як її найкращі твори 1980-90-х років, так і більш декоративні, насичені за кольором натюрморти останніх літ.

Зовсім по-іншому інтерпретує тему натюрморту Галина Григор’єва. ЇЇ роботи 1990-х та 2000-х років  нагадують фрески. Вони ефірні, тонкі за кольоровою гамою, фантазійні. «В моє переживання сучасності включено пам'ять про іншу епоху, передчуття та переживання іншого часу» - наголошує Галина  у своїх інтерв’ю. У 2015 році у Г. Григор’ євої  почався новий період творчості, коли всю увагу глядача художниця привертає до одного-двох фруктів або квіток, які вона розташовує у центрі композиції, а навкруги вимальовує насичену за кольором смугу, ніби рамку в середині картини.

Райські яблука та інші добірні плоди дозрівають у «райських садах», серед чарівних пейзажів. Саме так трактують свої куточки Кончі-Озерної у ніжних акварелях представники славетної династії - брати Сергій та Іван Григор ‘єви. Їхні твори перегукуються з акварелями знаменитого діда, Сергія Григор’єва, проте кожен з них має свій,  неповторний погляд на життя природи та власну манеру виконання.

Експоновані роботи Олекси Захарчука виконані у техніці пастель, романтичні та м’які за кольоровими поєднаннями. Його улюблена тема у натюрморті – польові квіти або півники чи гілка акації – маніфестують тиху радість споглядання «світу Божого», за його ж словами.

Світ предметів і рослин скульпторки  Світлани Карунської пройнятий медитативним настроєм. ЇЇ фрукти зі скляними кольоровими доповненнями, келихи, фігурки замріяних людей – теж із просторів «духовних садів».

«Олекса Захарчук: Метаморфози Творчості»

19 березня - 19 вересня 2015 року

Кожна людина має дві дати, які означують її земний шлях - дати народження та смерті. Завжди цікаво простежити на цьому часовому проміжку моменти початку творчості художника та його завершення. Виставка якраз досліджує ці полярні пункти буття відомого живописця та графіка Олекси Захарчука (2 лютого 1929 - 25 березня 2013).

У двох залах представлені ранні твори майстра, які увійшли до щойно виданого альбому пастелей 1950-60-х років, презентація якого відбудеться під час вернісажу. Ліричні та мажорні, наповнені подихом життя, пастелі приваблюють молодою енергією та свіжістю погляду.

В окремому залі представлено одну-єдину картину «Ранок. Пам ‘яті Алли». (2012-2013 рр.)Це монументальне, філософське полотно, яке ніби підсумувало роздуми художника на протязі його драматичного життєвого шляху. Воно потребує зосередженого спілкування, медитації. Це – той полюс, що фіксує рух художника до метафізичних глибин.

Існують кілька варіантів цього сюжету, який виник у 1990-х роках. Велика картина з однойменною назвою була подарована художником Національному художньому музею України. В останні роки Олекса Захарчук знову звернувся до цього мотиву та інтерпретував його по-іншому, ще проникливіше. Глибоко символічною є присвята картини коханій дружині Аллі, яка рано пішла з життя.

Полотно сповнене глибокого суму. Мистецький твір передає граничний стан - ледь-ледь світліє небо перед світанком. Улюблене місце автора – загадкові пагорби біля Клочкова на Чернігівщині – постали тут кулісами світанкової містерії. Художник знайшов складний бірюзовий колір неба. Винагородою глядачеві, який зануриться в емоційну хвилю автора, буде нагороджений піковим переживанням, що залишиться у його душі на все життя.

Кожна смерть несе у собі таїну, за межі якої нам не дано проникнути, проте у акті творчості Художник звершує свою, глибоко індивідуальну спробу її осягнення. 
Центральна картина експозиції емоційно контрастує з виром яскравих миттєвостей, переданих у пастелях. Так зароджується несподіваний контрапунктний, новий ракурс сприйняття творчості Олекси Захарчука.

Галерея сучасної класики «Синій вечір» спільно з Центром юдаїки презентує унікальну виставку, в якій коло київських художників другої половини XX ст. представлене як дуже відомими, так і несправедливо забутими іменами. Готуючи експозицію, ми, на жаль, не змогли охопити весь культурний пласт того часу. Це - лише своєрідний ковчег, що зібрав особистості різного масштабу, які взаємодіяли в одному мистецькому середовищі. Всі роботи - вияви чистої незаангажованої творчості.

Виставлені твори належать майстрам живопису, графіки та скульптури, які певним чином пов'язані з Київським державним художнім інститутом (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури).

Автори «Київської колекції» - різні творчі індивідуальності, кожен із них знайшов свій неповторний стиль і почерк. «Живі класики» Борис Довгань, Микола Рапай, Галина Григор'єва, Яким Левич, Олег Животков продовжують плідно працювати й досі.

Цікавинкою виставки є серія автопортретів. Так, представлені унікальні автопортрети Алли Горської, Анатолія Лимарєва, Михайла Вайнштейна, Віктора Зарецького.

Усі твори надані авторами або родинами художників. У кожній роботі живе душа автора, б'ється його пульс, створюючи неповторний мистецький дискурс Києва.

Планується презентація невеликого каталогу до виставки.

Дійсно, великі епічні полотна майстра, який знав секрет передачі загадкового сфумато - сріблястої димки, що огортає предмети, нагадують, скоріше, прекрасні райські сни. Природа у творах Захарчука зображена так, ніби він побачив її у перший день творіння. В ній панує божественна тиша.

Більшість творів виставляються вперше, бо зроблені майстром у останнє десятиріччя його життя.

О.Захарчук зображував рідну йому Україну протягом 60 років, не втрачаючи радість першовідкривача її принад. Всі його живописні пейзажі медитативні. Через замріяні озера, широкі лани, стародавні пагорби Полтавщини, Чернігівщини й старого Києва автор ділиться з глядачем чистою енергією своєї душі. Справжнє мистецтво має силу преображення внутрішнього світу глядача.

Виставка особливо актуальна в наш буремний час.

Поетична й умитровенна Україна, представлена на полотнах майстра, здається прекрасним сном, за який тепер доводиться воювати.  

Відлуння часів: пастелі О. Захарчука 1950-х-2000-х

Ця виставка, розгорнута у трьох залах галереї, демонструє все багатство можливостей та різноманітність манер, яку надає пастель для передачі тонких душевних станів, перехідних природних явищ та складної гами людських почуттів.
Представлені як камерні ліричні пастелі 1950-х-початку 1960-х років, так і яскраві, енергійно-мажорні, великі за розмірами пастелі 1963-64 років, виконані під впливом творчості Фернана Лєже.
Окремий зал присвячено пастелям всіх наступних десятиліть. Хоча вони дуже різні за настроєм та кольоровою гамою, вони добре стилістично гармонують між собою.
Всі твори відтворюють настрій тих місць, де часто бував автор і які його схвилювали. В основному це ліричні зимові та весняні пейзажі, в яких передана мистецька правда та трепетна, щемлива інтонація. 
Чому ці прості роботи так бентежать душу, чому сприймаються як ковток джерельної води? Щирість та справжність почуттів, які вклав в них автор, є ключем до їхньої розгадки. Справжнє мистецтво має таїну, бо Дух віє, де хоче.
Дійсно, ці пастелі є відлунням тих років, відлунням життя майстра, відлунням часів, за яких вони були створені.